Історія автомобіля.
Історія першого автомобіля почалася з XVIII століття з появою перших парових машин, які використовувалися для військових потреб. Зацікавленість у машинах приводить до винайдення нових технологій та їх швидкого розвитку на початку XIX та впродовж всього XX століття. У цей час було винайдено двигун внутрішнього згоряння, повний привід, систему впорскування палива, ручні гальма, коробку передач та навіть електромобіль, який через замалу популярність повністю зник з поля зору до початку XXI століття, коли знову виникла зацікавленість в екологічно чистомутранспорті. Самі ж автомобілі стали використовуватися для перевезення пасажирів та набули великої популярності у всьому світі, особливо завдяки виробникам «Великої трійки» (GM, Ford і Chrysler).
Перший автомобіль в Україні з'явився в 1891 році в Одесі, його власником був видавець і редактор «Одеського листка» Василь Васильович Навроцький.
Прообразом першого автомобіля стала самохідна іграшка для китайського імператора, створена членом єзуїтської громади в Китаї Фердинандом Вербістом близько 1672 року.[1]
Німецький інженер Карл Бенц, винахідник безліч автомобільних технологій, вважається винахідником сучасного автомобіля. Чотиритактний бензиновий (газоліновий) двигун внутрішнього згоряння, який представляє найпоширенішу форму сучасного самохідного руху — розробка німецького винахідника Ніколауса Отто. Подібний чотиритактний дизельний двигун був також винайдений німцем Рудольфом Дизелем. Також однією з технологій є водневий паливний елемент, як заміна для газоліну, був винайдений німцем Крістіан Фрідріх Шенбейн у 1838 році. Автомобіль на електричній батареїзобов'язаний своєю появою одному з винахідників електродвигуна угорцю Єдлик Аньошу та створений у 1858 році свинцево-кислотному акумулятору Гастона Планте.
Першим українським автомобілем став автобус, створений у механічній майстерні інженера В. Н. Стасюлевича у 1909 році.
Парові автомобілі;
Вважають, що перші парові самохідні машини розроблені ще в кінці XVIII століття. У 1770 і 1771 році Ніколя-Жозеф Кюньо продемонстрував свій експериментальний тягач артилерійських знарядь на паровій тязі (фр.fardier à vapeur). Конструкція Кюньо виявилася непрактичною і не розвивалася в його рідній Франції, а центр інновацій перейшов до Великої Британії. У 1784 році в Редрут[en] Вільям Мердок побудував робочу модель парової карети[2], а в 1801 році Річард Тревітік вже їздив на повнорозмірній машині по дорогах Камборне[en]. Такі машини в той час були у моді і протягом наступних десятиліть були розроблені такі нововведення як ручне гальмо, багатоступенева трансмісія і поліпшено кермове управління. Деякі були комерційно успішні в забезпеченні громадського транспорту, поки громадський спротив не виступив проти цих занадто швидких машин та спричинив прийняття в 1865 році закону «Locomotive Act», який вимагає, щоб на громадських дорогах Великої Британії перед самохідними машинами йшов чоловік, розмахуючи червоним прапором і дмущим у сигнальну дудку. Цей закон придушив розвиток дорожнього автотранспорту практично на всю решту XIX століття. Усі результати зусиль інженерів і винахідників були кинуті на залізничні локомотиви. Закон не скасовувався аж до 1896 року, хоча необхідність у червоному прапорі була усунена в 1878 році.
Перший патент на автомобіль в Сполучених Штатах було надано Оліверу Евансу в 1789 році.[3] Еванс продемонстрував свою першу успішну самохідну машину, яка була не тільки першим автомобілем у США, але також і першою машиною-амфібією(оскільки була здатна подорожувати на колесах по землі і за допомогою лопат на воді).
У 1815 році професором Празької політехнічної школи Юзефом Божек була зібрана парова машина на рідкому паливі[3], а в 1813 році Волтером Хенкок чотиримісний паровий фаетон[en].[3] У 1867 році канадець Генри Сет Тейлор на ярмарку в Станстед продемонстрував свій паровий баггі.[4] У 1873 році французький винахідник Амадей Болле зібрав чотирьохколісний пасажирський автомобіль.
У 1828 році угорець Єдлик Аньош, який винайшов ранній тип електродвигуна, створив мініатюрну модель автомобіля, що приводиться в рух за допомогою його нового двигуна.[5] У 1834 році винахідник першого електродвигуна постійного струму, коваль штату Вермонт, Томас Девенпортвстановив свій мотор у маленьку модель машини, якою він оперував на кільцевому електрифікованому треку, а у 1837 році отримав патент на перший електромобіль.[6] У 1835 році голландський професор міста Гронінген Сібрандус Стретін і його помічник Крістофер Беккерстворили невелику електричну машину, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами[en].[7] У 1838 році шотландець Роберт Девідсон розробив електричний локомотив, який досягав швидкості 6 км/год (4 милі/год). В Англії в 1840 році було надано патент за використання рейкових шляхів як провідника електричного струму, а подібні американські патенти були також видані в 1847 році Лиллей і Колтен. Приблизно в період між 1832 і 1839 роком громадянин Шотландії Роберт Андерсон винайшов першу грубу електричну карету, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами.
У 1888 році німецький винахідник Андреас Флокен перший електромобіль у світі Flocken Elektrowagen.[8]
Перші електромобілі були популярні на початку XIX століття, тому що були зручніші на відміну від бензинових та парових. Але швидкий розвиток двигуна внутрішнього згорання та введення нових технологій, а також розвиток нафтопереробної промисловості повністю витіснили електромобілі. У XXI столітті, через забруднення навколишнього середовища бензиновими автомобілями, повернулися до цієї технології як до екологічно-чистої та дешевої.
В наш час винахідники теж оцінили переваги електромобіля. Були численні сроби запустити масове виробництво екологічно чистих машин,але вони не увінчалися успіхом тому як більша частина населення планети оберає авто на бензині. Нам залишається сподіватися, що людство зрозуміє всю важливість проблеми а робитиме розумний вибір при покупці авто.
Коментарі
Дописати коментар